Природно-заповідний фонд Полтавської області

Banners

GISMETEO: Погода по г.Полтава

Десмідіум бейлі Desmidium baileyi (Ralfs) Nordst.

Desmidium baileyi (Ralfs) Nordst.

Таксономічна належність: Родина Десмідієві — Desmidiaceae..

Природоохоронний статус виду: Рідкісний.

Наукове значення: Вид із ареалом, що зменшується.

Ареал виду та його поширення в Україні: Диз’юнктивно в країнах Європи (Росія, Україна, Фінляндія), Азії (Китай, Мьянма, Росія, Японія), Африки (низка країн), Пн. Америки (Канада, Панама, США), Пд. Америки (Бразилія) та Нової Зеландії, проте трапляється зрідка. Відомий на Поліссі. Адм. регіони: Вл, Кв.

 

Desmidium baileyi (Ralfs) Nordst.Чисельність та структура популяцій: Локально, дуже рідко, поодиноко: оз. Рибне в окол. м. Києва (біотоп зруйновано), оз. Охотин, заказник «Любче» Ковельського р–ну Волинської обл.

Причини зміни чисельності: Антропогенний вплив (меліоративні заходи, використання водойм для тваринництва, евтрофування).

Умови місцезростання: Асоційовано з вищою водяною рослинністю та харовими водоростями, у бентосі та планктоні уздовж берегів озер, у болотах, звичайно у кислих водах.

Загальна біоморфологічна характеристика: Ниткувата водорість, нитки зелені неприкріплені, прямі. Клітини чотирикутні, 16–22 мкм завдовжки, 19–24 мкм завширшки, 16 мкм завтовшки, з ледве помітною серединною перетяжкою. Верхівка увігнуто–виямчаста, трихвиляста, з 2–3 прямо зрізаними відростками, за допомогою яких приєднуються сусідні клітини, зверху клітини прямокутні або трикутні з прямими боками. Оболонка гладенька. Хлоропласти з одним центральним піреноїдом. Статевий процес — кон’югація. Зигоспори еліпсоподібні. Розмноження вегетативне (поділ клітин навпіл та розпад ниток) і статеве (зигоспори).

Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Не охороняється. Відмова від проведення меліоративних робіт, створення альгорезерватів у районах зростання виду.

Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Відомостей немає.

Господарське та комерційне значення: Відомостей немає.

Джерело: Основні джерела інформації Паламар–Мордвинцева, 1986; Царенко, Михайлик, Демченко, Петльований, 2001.