Природно-заповідний фонд Полтавської області

Banners

GISMETEO: Погода по г.Полтава

Хрящ-молочник чорний, хрящ-молочник деревний Lactarius lignyotus Fr.

Lactarius lignyotus Fr.

Таксономічна належність: Родина Сироїжкові — Russulaceae.

Природоохоронний статус виду: Рідкісний.

Наукове значення: Рідкісний монтанний вид, росте у гірських хвойних лісах.

Ареал виду та його поширення в Україні: Європа та Пн. Америка. В Україні виявлений у Карпатських лісах. Адм. регіони: Лв, Зк.

 

Lactarius lignyotus Fr.Чисельність та структура популяцій: Трапляється невеликими групами, до 4 плодових тіл.

Причини зміни чисельності: Порушення стабільності екосистем гірських хвойних лісів, істотна частина яких є похідними. Нерегульований збір населенням.

Умови місцезростання: Хвойні ліси; на ґрунті, зрідка на трухлявих пнях.

Загальна біоморфологічна характеристика: Плодове тіло складається з шапинки та ніжки. Шапинка розпростерта, 2–10 см у діаметрі, з горбочком у центрі, з опушеним краєм, тонко-оксамитова, радіальножилкуватозморшкувата, тонком’ясиста, суха, рівномірно забарвлена, спочатку майже чорна, пізніше чорнувато- або бурокоричнева. Пластинки білі, згодом світловохряні, при дотику червоніють. Спори кулясті, 8–10 мкм у діаметрі, вохряно-жовті. Ніжка 5–12×0,5–2 см, завжди довша за діаметр шапинки, оксамитова, поздовжньозморшкувата, кольору шапинки, але світліша. М’якуш білий, на зламі стає рожевим, оранжево-червонуватим, злегка гіркуватий. Молочний сік водянисто-білий, на повітрі стає оранжево-червонуватим, червонокоричнюватим, солодкий з гіркуватим присмаком, із слабким запахом. Утворює плодові тіла в серпні–жовтні. Мікоризоутворювач.

Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Охороняється в Карпатському БЗ (г. Піп Іван, долина р. Білий Потік, масив Свидовець). В інших місцезнаходженнях виду доцільно створити ботанічні заказники.

Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Не розводиться.

Господарське та комерційне значення: Мікоризоутворювач. Їстівний гриб.

Джерело: Основні джерела інформації Визначник грибів України, 1979; Горова, 1980, 1982; Pilát, 1940.