Природно-заповідний фонд Полтавської області

Banners

GISMETEO: Погода по г.Полтава

Лікопердон соскоподібний, дощовик соскоподібний Lycoperdon mammaeforme Pers. (L. velatum Vitt., L. laxum Bon.)

Lycoperdon mammaeforme Pers. (L. velatum Vitt., L. laxum Bon.)

Таксономічна належність: Родина Дощовикові — Lycoperdaceae.

Природоохоронний статус виду: Вразливий.

Наукове значення: Неморальний вид з диз’юнктивним ареалом.

Ареал виду та його поширення в Україні: Євразія. В Україні знайдений у Гірському Криму: вершина г. Роман-Кош; г. Чатир-Даг, 1290 м н.р.м.; Центральна улоговина. Адм. регіон: Кр.

 

Lycoperdon mammaeforme Pers. (L. velatum Vitt., L. laxum Bon.)Чисельність та структура популяцій: Трапляється поодинці.

Причини зміни чисельності: Не досліджені.

Умови місцезростання: Листяні, переважно букові та дубові ліси.

Загальна біоморфологічна характеристика: Плодові тіла кулясті, овальні, грушоподібні, до 6–7 см заввишки, до 5 см завширшки, білі, згодом сіро-коричневі. Екзоперидій білий, з часом червонувато-жовтий, буріючий до коричневого, зернистий або шипуватий, при дозріванні розривається, але повністю не зникає, залишаючись у вигляді невеличких клаптиків на ендоперидії. Ендоперидій сірувато-жовтий, м’який, гладенький, розкривається отвором на верхівці. Глеба спочатку біла, згодом жовтувато-оливкова, зріла — пурпуровокоричнева, порошиста. Спори кулясті, 5,9–7,3 мкм у діаметрі, жовтуваті, коричнюваті і нарешті темно-буро-пурпурові, шипасті. Стеригми довгі, до 20 мкм завдовжки. Капіліцій нитчастий, зрідка дихотомічно розгалужений, жовтуватий. Плодові тіла розвиваються наприкінці літа і восени. Наґрунтовий сапротроф.

Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Охороняється в Кримському ПЗ. Необхідно підтримувати вид у колекціях чистих культур.

Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Відомостей немає.

Господарське та комерційне значення: Бере участь в процесах гумусоутворення.

Джерело: Основні джерела інформації Визначник грибів України, 1979; Зерова, 1962; Мелик-Хачатрян, Мартиросян, 1971; Придюк, 2002; Саркина, 2001.