Природно-заповідний фонд Полтавської області

Banners

GISMETEO: Погода по г.Полтава

Доліхоуснея найдовша, уснея найдовша Dolichousnea longissima (Ach.) Articus (Usnea longissima Ach.)

Dolichousnea longissima (Ach.) Articus (Usnea longissima Ach.) Таксономічна належність: Родина Пармелієві — Parmeliaceae.

Природоохоронний статус виду: Вразливий.

Наукове значення: Бореальний лишайник з голарктичним типом ареалу.

Ареал виду та його поширення в Україні: Європа, Урал, Кавказ, Мала Азія, Сибір, Забайкалля, Далекий Схід, Монголія, Китай, Японські о-ви, Пн. Америка. Українські Карпати, Закарпаття та Прикарпаття. Адм. регіони: Ів, Зк, Чц.

 

Dolichousnea longissima (Ach.) Articus (Usnea longissima Ach.)Чисельність та структура популяцій: Трапляється поодинці або невеликими групами. За останні десятиріччя чисельність виду різко зменшилася, частина місцезнаходжень зникла.

Причини зміни чисельності: Вирубування лісів, забруднення повітря (промислові гази, кислотні дощі).

Умови місцезростання: Гірські старі хвойні, переважно ялинові ліси (найчастіше на межі нижнього і верхнього лісових поясів); на корі та гілках дерев.

Загальна біоморфологічна характеристика: Слань кущиста, звисаюча, у вигляді дуже довгих (іноді понад 1 м) ниткоподібних гілочок — від світло-сірувато-жовтуватих до бруднозеленувато-жовтуватих, з товстим центральним стрижнем. Гілочки зрідка дихотомічно розгалужені, майже по всій довжині однакової товщини, рясно вкриті бічними довгими війками. Апотеції зустрічаються дуже рідко. Розмножується статевим (спорами) шляхом.

Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Охороняється у Карпатському НПП та Карпатському БЗ. Слід контролювати стан популяцій на цій території, дослідити можливі місцезнаходження та в разі виявлення виду взяти їх під охорону.

Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Відомостей немає.

Господарське та комерційне значення: Відомостей немає.

Джерело: Основні джерела інформації Томин, 1937; Keissler, 1959; Водоросли, лишайни- ки..., 1978; Макаревич, Навроцкая, Юдина, 1982; Oкснеp, 1993; ЧКУ, 1996.