Природно-заповідний фонд Полтавської області

Banners

GISMETEO: Погода по г.Полтава

Підсніжник складчастий Galanthus plicatus M.Bieb. (G. latifolius Salisb.)

Galanthus plicatus M.Bieb. (G. latifolius Salisb.)

Таксономічна належність: Родина Амарилісові — Amaryllidaceae.

Природоохоронний статус виду: Вразливий.

Наукове значення: Єдиний ізольований анклав виду в Україні.

Ареал виду та його поширення в Україні: Пн.-причорноморський вид, ареал якого охоплює Добруджу (Румунія), Бессарабську височину (єдиний локалітет в Молдові), Гірський Крим (Україна), Пн.-зх. Закавказзя (Росія, Грузія). Вікарний вид підсніжник візантійський (G. byzantinus Barker) поширений у Туреччині та Греції. В Україні — у горах Гірського Криму від Балаклави до Коктебелю (виключаючи яйли). За межами суцільного ареалу зустрічаються окремі острівні локалітети можливо заносного походження (Черкаська обл., Холодний Яр). Адм. регіони: Чк, Кр.

 

Galanthus plicatus M.Bieb. (G. latifolius Salisb.)

Чисельність та структура популяцій: Популяції місцями чисельні (багато млн. особин), з нормальним віковим спектром. Наприклад, на г. Каратау: прегенеративних особин 65%, генеративних 35%; на Пд. березі Криму, гомеостатичні, характеризуються високою щільністю (до 350 особин на м2), повночленністю, з лівосторонніми спектрами вікових станів.

Причини зміни чисельності: Суттєвих негативних змін популяції зазнають в місцях високого антропогенного тиску — хижацького збору надземної частини та цілих рослин на продаж, випасання худоби, знищення природних місцезростань, викопування.

Умови місцезростання: Широколистяні ліси на схилах Кримських гірз нижнього до верхнього поясів, на добре розвинутих бурих ґрунтах. Вид приурочений також до шиблякових угруповань. Популяції залишаються навіть після порушення ценозу. Мезофіт, ефемероїд, сциофіт.

Загальна біоморфологічна характеристика: Геофіт. Багаторічна трав’яна рослина 10–25 см заввишки. Цибулина яйцеподібна зі світлими оболонками. Листки лінійні, сизо-зелені, з восковим нальотом, складчасті, по краях загнуті вниз. Квітки запашні, поодинокі, пониклі, 2–3 см завдовжки. Зовнішні листочки оцвітини білі, внутрішні з яскраво- або жовто-зеленою плямою, яка може бути як підковоподібною біля самої виїмки, так і охоплювати всю поверхню листочка до його основи. Цвіте в лютому–квітні, плодоносить у червні–липні. Плід — куляста чорнувата коробочка до 1 см у діаметрі. Розмножується насінням та поділом цибулини.

Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Охороняють у Ялтинському гірсько-лісовому, Кримському, «Мис Мартьян», Карадазькому ПЗ, заказниках загальнодержавного значення «Фіолент», «Айя», «Байдарський», «Великий каньйон Криму», «Аю-Даг», «Кубалач», «Хапхальский». Заборонено проведення суцільних рубок лісу, викопування, заготівля і продаж рослин.

Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Культивують в Національному ботанічному саду ім. М.М. Гришка НАН України, Нікітському ботанічному саду — ННЦ УААН, в ботанічних садах Київського, Львівського, Одеського, Харківського університетів.

Господарське та комерційне значення: Декоративне, лікарське.

Джерело: Основні джерела інформації Диденко, 1999; Дідух, 1992; Ена, 2003; Косых, Голу- бев, 1983; ЧКУ, 1996.