Природно-заповідний фонд Полтавської області

Banners

GISMETEO: Погода по г.Полтава

Лілійка пізня (ллойдія пізня) Lloydia serotina (L.) Rchb. (Bulbocodium serotinum L.)

Lloydia serotina (L.) Rchb. (Bulbocodium serotinum L.)Таксономічна належність: Родина Лілійні — Liliaceae.

Природоохоронний статус виду: Рідкісний.

Наукове значення: Реліктовий вид з диз’юнктивним ареалом.

Ареал виду та його поширення в Україні: Аркто-альпійський вид: арктична зона та високогір’я гірських систем Євразії, пн.зх. та зх. райони Пн. Америки. В Україні — високогір’я Карпат: на хребтах Чорногора (г. Говерла, Великі Козли, Петрос, Смотрич, Шпиці), Свидовець (г. Близниця) та Мармароські гори (г. Гропа ). Адм. регіони: Ів, Зк.

 

Lloydia serotina (L.) Rchb. (Bulbocodium serotinum L.)Чисельність та структура популяцій: Кілька ізольованих невеликої площі популяцій, що нараховують від кількох десятків до кількох сотень особин. Популяції з мікролокусів, що займають від кількох см2 до кількох м2, іноді лінійні (в тріщинах) — до 50 см завдовжки. Часто формуються клони.

Причини зміни чисельності: Вузька еколого-ценотична амплітуда, заростання оселищ гірською сосною, відсутність екотопів відповідного типу.

Умови місцезростання: Субальпійський пояс на висотах 1700–1850 м н.р.м. Вузькі щілини, кам’яні ніші та мікротераси, невеликі карнизи крутих, прямовисних скель, кам’янисті урвища, часто на майже оголеному або вкритому відмерлими залишками рослин субстраті. Ґрунт пухкий, багатий на гумус, добре аерований, зі значною домішкою продуктів вивітрювання та рухляку, помірно зволожений. Трапляється у маловидових угрупованнях союзу Festucion versicoloris, діагностичний вид союзу Oxitropido-Elynion. Мезогігрофіт.

Загальна біоморфологічна характеристика: Геофіт. Багаторічна трав’яна рослина 5–20 (25) см заввишки. Цибулина підземна, вузька, видовжена, обгорнута разом з нижньою частиною стебла темно-бурими волокнистими рештками минулорічних листків. Стебло пряме, 5–15 см заввишки, з 3–5 стебловими листками та однією, рідше, двома квітками. Прикореневих листків два, ниткоподібних, 15–35 см завдовжки, довших за стебло, інколи майже в два рази (var. carpatica Zapał.). Стеблові листки коротколанцетні, розширені до основи, 1–2,5 см завдовжки, верхні менші від нижніх. Квітки дзвоникоподібні, прямостоячі, листочки оцвітини ланцетні обернено-яйцеподібні, тупі 10–15 мм завдовжки, білі, в основі з жовтою плямою та з трьома червонувато-фіолетовими жилками. Тичинки та стовпчик коротші за оцвітину. Цвіте у червні–липні. Плодоносить у серпні–вересні. Розмножується насінням та вегетативно.

Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Вид занесено до «Переліку видів судинних рослин, що підлягають особливій охороні на території Закарпатської області». Охороняють в Карпатському БЗ та Карпатському НПП. Необхідний моніторинг сучасного стану популяцій. Заборонено збирання рослин, порушення умов зростання.

Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Відомостей немає.

Господарське та комерційне значення: Декоративне, ґрунтотвірне, протиерозійне.

Джерело: Основні джерела інформації Бесеганич, Кіш, Данилик, 2001; Флора УРСР, 1950; Чопик, 1976; Margittai, 1927; Margittai, 1934; Zapałowicz, 1906.