Природно-заповідний фонд Полтавської області

Banners

GISMETEO: Погода по г.Полтава

Ковила українська Stipa ucrainica P. Smirn. (Stipa zalesskii Wilensky subsp. ucrainica (P. Smirn.) Tzvel.)

Stipa ucrainica P. Smirn. (Stipa zalesskii Wilensky subsp. ucrainica (P. Smirn.) Tzvel.)

Таксономічна належність: Родина Тонконогові (Злакові) — Poaceae (Gramineae).

Природоохоронний статус виду: Неоцінений.

Наукове значення: Причорноморський (понтичний) вид. Характерний зональний компонент пд. українських степів.

Ареал виду та його поширення в Україні: Понтичний ендемік, зростає в Пн. Причорномор’ї, Приазов’ї, на Донбасі, Середньоруській височині, в Передкавказзі, у НижньоДонському і Волзько-Донському р-нах (на сх. стає рідкісним) та в Пн. Криму. В Україні — на Причорноморській та Приазовській низинах, рівнинній частині Криму. Адм. регіони: Дц, Лг, Од, Мк, Хс, Зп, Кр.

Stipa ucrainica P. Smirn. (Stipa zalesskii Wilensky subsp. ucrainica (P. Smirn.) Tzvel.)

Чисельність та структура популяцій: Популяції представлені окремими локалітетами, що займають іноді значні площі (сотні га). Повноцінні популяції поза заповідною територією трапляються нечасто. Поширення виду неухильно скорочується.

Причини зміни чисельності: Ареал співпадає з регіонами найвищої сільськогосподарського освоєння території (розораність понад 80%), внаслідок чого природні місцезростання його трапляються рідко. Вид дуже чутливий до антропогенних навантажень і першим зникає на пасовищах та останнім появляється на старих перелогах.

Умови місцезростання: Степи, що формуються на південних чорноземах і каштанових ґрунтах. В смузі сухих типчаково-ковилових степів виступає в якості едифікатора степових травостоїв (угруповання союзів Astragalo-Stipion, Festucion valesiacae). Ксерофіт, факультативний карбонатофіл.

Загальна біоморфологічна характеристика: Гемікриптофіт. Багаторічна трав’яна рослина, утворює щільні дернини. Стебла 40–70 см заввишки, численні. Листки щетиноподібні, згорнуті, зовні гострошорсткі від густо розміщених горбочків і щетинок, з середини — довговолосисті. Волоть небагатоквіткова. Остюк 30–40 см заввишки, білопірчастий. Цвіте у квітні–травні. Плодоносить у травні липні. Розмножується насінням.

Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Охороняється в БЗ «Асканія-Нова», в АзовоСиваському НПП, в Українському степовому (відділення «Хомутовський степ», «Кам’яні Могили») і Луганському (відділення «Провальський степ» і «Стрільцівський степ») ПЗ. Заборонено розорювання, пошкодженння дернин, заліснення ділянок, надмірне випасання худоби, збирання насіння на букети.

Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Культивують в Донецькому ботанічному саду НАН України.

Господарське та комерційне значення: Кормове, декоративне, ґрунтотвірне, протиерозійне, ценозоформуюче.

Джерело: Основні джерела інформації Клоков, Осычнюк, 1976; Кондратюк, Бурда, Остапко, 1985; Лавренко, 1940, 1980; Злаки Украины, 1977; Рева, 1982; Ткаченко, 1996; Ткаченко, 1987; Флора европейской части СССР, 1974; Цвелев, 1976; ЧКУ, 1996.