Природно-заповідний фонд Полтавської області

Banners

GISMETEO: Погода по г.Полтава

Костриця скельна Festuca saxatilis Schur (F. rupicola Heuff. subsp. saxatilis (Schur) Rausch.)

Festuca saxatilis Schur (F. rupicola Heuff. subsp. saxatilis (Schur) Rausch.) 

Таксономічна належність: Родина Тонконогові (Злакові) — Poaceae (Gramineae).

Природоохоронний статус виду: Неоцінений.

Наукове значення: Рідкісний вид Сх. і Пд. Карпат.

Ареал виду та його поширення в Україні: Пд. та Сх. Карпати, Пн. Балкани, Сх. Альпи, Кавказ. В Україні росте у Чивчино-Гринявських горах (г. Будийовська Велика, Гнєтєса, Лоздун, Сулігул, Чивчин, хр. Чорний Діл — ур. Великий Камінь, водорозділ рр. Чорний і Білий Черемош), Чорногорі (г. Петрос), Мармароських Альпах (г. Петрос Мармароський, Нєнєска), Угольсько-Широколужанському масиві. Потребують підтвердження локалітети в Сх. Бескидах на г. Стій і Стінка. Адм. регіони: Ів, Зк, Чц.

 

Festuca saxatilis Schur (F. rupicola Heuff. subsp. saxatilis (Schur) Rausch.)Чисельність та структура популяцій: Росте окремими дернинами на скелях та утворює угруповання у високогір’ї, що займають площі від 20–30 до 300 м2.

Причини зміни чисельності: У високогір’ї — надмірне випасання та витоптування, а на вапнякових скелях у середньогір’ї — затінення внаслідок заростання скель чагарниками й деревами.

Умови місцезростання: У субальпійському поясі на висоті 1400–1800 м н.р.м. На пд.-сх. і пд.-зх. схилах вапнякових та андезитових скелях, на кам’янистих осипищах, багатих на карбонати пісковиках, щебенистих малопотужних ґрунтах, де формує ендемічне угруповання Festucetum saxatilis (кл. Elymo-Seslerietea). В Угольському масиві, на висоті 700–1050 м н.р.м. — на поличках, у тріщинах. На андезитових скелях на г. Петрос Мармароський росте у складі дуже рідкісного угруповання F. saxatilis-Carex sempervirens. Петрофіт, мезоксерофіт.

Загальна біоморфологічна характеристика: Гемікриптофіт. Багаторічний щільнодернинний злак 25–40 см заввишки. Листки сизо-зелені, 15–30 см завдовжки (від 1/2 висоти стебла до самої волоті), ззовні майже голі. Волоть не щільна, 5–8 см завдовжки, вісь та гілочки гладкі, рідко шорсткі. Колоски 3–5-квіткові. Верхня колоскова луска 3–4,5 мм; нижня 2–3,5 мм завдовжки. Нижня квіткова луска 4–5 мм; гола або слабо шорстка зверху; ость 1,5–2,5 мм. Цвіте у червні– липні, плодоносить у липні–серпні. Розмножується насінням.

Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Охороняється в Угольському та Мармароському масивах Карпатського БЗ. Необхідний моніторинг популяцій. Заборонено організацію стійбищ та надмірне випасання.

Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Відомостей немає.

Господарське та комерційне значення: Декоративне, протиерозійне, ґрунтотвірне.

Джерело: Основні джерела інформації Алексеев, Соколовская, Пробатова, 1988; Беднарська, 2001; Зеленая Книга Украинской ССР, 1987; Злаки СССР, 1976; Малиновський, Кричфалуший, 2002; Стойко та ін., 1998; Тасєнкевич, 1982; Beldie, 1972; Deyl, 1940; Hackel, 1882; Krah