Природно-заповідний фонд Полтавської області

Banners

GISMETEO: Погода по г.Полтава

Астраканта арнакантова Astracantha arnacantha (M.Bieb.) Podlech (Astragalus arnacantha M.Bieb., Tragacantha arnacantha (M.Bieb.) Steven)

Astracantha arnacantha (M.Bieb.) Podlech (Astragalus arnacantha M.Bieb., Tragacantha arnacantha (M.Bieb.) Steven)

Таксономічна належність: Родина Бобові — Fabaceae.

Природоохоронний статус виду: Вразливий.

Наукове значення: Ендемік.

Ареал виду та його поширення в Україні: Кримсько-новоросiйський ендемік. За даними «Flora Europaeа», трапляється також у сх. Болгарії. В Україні — Гірський Крим: на пд.-зх. зрідка (Балаклава, Резервне, МангупКале), та пд.-сх. — звичайно (від г. Демерджи до м. Феодосії), та у передгір´ях (м. Старий Крим, г. Ак-Кая). Адм. регіон: Кр.

Astracantha arnacantha (M.Bieb.) Podlech (Astragalus arnacantha M.Bieb., Tragacantha arnacantha (M.Bieb.) Steven)

Чисельність та структура популяцій: Локальні популяції багаточисельні, але в них переважають генеративні особини. У пд.-зх. Криму популяції розріджені, у сх. частині часто утворюють суцільні зарості площею до кількох сотень квадратних метрів. На заповідних територіях чисельність і структура популяцій стабільна. На ділянках, що зазнають значного антропогенного вливу, чисельність зменшується, насіннєве поновлення погіршується.

Причини зміни чисельності: Чисельність деяких локальних популяцій зменшується через посилення рекреаційного навантаження, випасу та знищення місцевиростань унаслідок господарського освоєння територій, забудови.

Умови місцезростання: Росте на кам’янистих, глинистих і мергелистих еродованих схилах, на змитих ґрунтах. Зрідка формує трагакантові степи, що утворюються на місці петрофітних варіантів типчаковоковилових степів унаслідок водної ерозії, особливо в результаті надмірного випасу, угруповання кл. Onosmato polyphyllae-Ptilostemonetea та Festuco-Brometea. Петрофіт, еуксерофіт.

Загальна біоморфологічна характеристика: Хамефіт. Густогіллястий колючий кущ або кущик, 30–50 см заввишки, з короткими, товстими гілками. Листки пірчасті, колючезагострені, сіро- або білоопушені. Квітки сидячі, по 2 у пазусі листа, скупчені в довгасте або головчасте суцвіття. Віночок білий або рожевий, з рожевими жилками. Боби 2 см завдовжки, однонасінні. Цвіте в червні–серпні, плодоносить у липні– вересні. Розмножується насінням.

Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Занесений до Європейського червоного списку, Червоного списку МСОП. Охороняється на території Карадазького ПЗ, заказника «Байдарський», пам’яток природи «Демерджі», «Ак-Кая», «Мангуп-Кале», заповiдного урочища «Мис Алчак». Необхідно регулювати рівень пасовищного й рекреаційного навантаження, контролювати стан популяцій. Доцільно культивувати в ботанічних садах. Заборонено терасування схилів, забудову, порушення умов зростання.

Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Відомостей немає.

Господарське та комерційне значення: Протиерозійне, декоративне, камеденосне.

Джерело: Основні джерела інформації Вульф, 1960; Голубев, 1988; Голубев, Ена, Сазонов, 1999; Дидух, Шеляг-Сосонко, 1982; Ена, 2003; Корже- невский, Багрикова, Рыфф, Бондарева, 2004; Корженевский, Рыфф, 2002; Флора СССР, 1946.