Природно-заповідний фонд Полтавської області

Banners

GISMETEO: Погода по г.Полтава

Горох високий Pisum elatius M.Bieb. (P. sativum L. subsp. elatius (M.Bieb.) Asch. et Graebn., P. sativum var. elatius (M.Bieb.) Trautv.)

Pisum elatius M.Bieb. (P. sativum L. subsp. elatius (M.Bieb.) Asch. et Graebn., P. sativum var. elatius (M.Bieb.) Trautv.)

Таксономічна належність: Родина Бобові — Fabaceae.

Природоохоронний статус виду: Неоцінений.

Наукове значення: Середземноморсько-передньоазійський вид на пн. межі ареалу, елемент давньої землеробської культури, можливо археофіт.

Ареал виду та його поширення в Україні: Поширений у Середземномор’ї, сх. частині Центральної Європи, на Кавказі, у Малій та Зх. Азії. Трапляється у Криму окремими локалітетами на Пд. березі (Ласпі, окол. смт. Оползневе, Голубий Залив, гг. Аю-Даг, Кара-Даг), у передгір’ях (Інкерман, ЕскіКермен, Байдарська долина) і на Керченському п-ві (Казантип, узбережжя Бухти Рифів, окол. смт. Чорноморське, с. Завітне). Тяжіє до районів античних і середньовічних поселень. Адм. регіон: Кр.

 

Pisum elatius M.Bieb. (P. sativum L. subsp. elatius (M.Bieb.) Asch. et Graebn., P. sativum var. elatius (M.Bieb.) Trautv.)Чисельність та структура популяцій: Локалітети нечисленні, від поодиноких до кількох десятків особин. Популяція на Пд. схилі хребта Карагач (Кара-Даг) включає декілька сотень рослин. Насіннєва продуктивність низька (від 1 до 10 насінин на особину), дуже залежить від гідротермічних умов року та конкретного екотопу.

Причини зміни чисельності: Знищення оселищ унаслідок рекреаційного впливу та господарського освоєння територій. Слабка конкурентна здатність виду.

Умови місцезростання: На Пд. березі росте переважно на кам’янистих осипищах з магматичних порід, де є діагностичним видом союзу Vicio hirsutae-Galion aparines (кл. Thlaspietea rotundifolii). Трапляється також на кам’янистих, мергелистих та глинистих зсувних схилах, на узліссях дубових лісів (угруповання кл. Trifolio-Geranietea). Ксеромезофіт.

Загальна біоморфологічна характеристика: Терофіт. Ефемер, однорічна трав’яна рослина 20–150 см заввишки із тонким стеблом. Листочки у числі 2–3 пар з вусиками, що чіпляються за інші рослини. Прилистки великі, до 1,5–4 см завдовжки. Квітконоси удвічі-тричі довші за прилистки. Квітки темно-пурпурові. Біб 6–10 см завдовжки, сітчастожилковий. Цвіте у квітні–травні, плодоносить у травні– липні. Розмножується насінням.

Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Охороняють на території Ялтинського гірсько-лісового, Карадазького й Казантипського ПЗ, ландшафтних заказників «Аю-Даг», «Байдарський». Необхідно забезпечити моніторинг стану популяцій та дотримання заповідного режиму на територіях ПЗФ, ширше культивувати у ботанічних садах, створити банк насіння з різних популяцій виду. Заборонено порушення місцезростань виду.

Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Культивують у Нікітському ботанічному саду — ННЦ УААН.

Господарське та комерційне значення: Декоративне. Перспективний для селекції.

Джерело: Основні джерела інформації Вульф, 1960; Голубев, Сазонов, 1989; Дидух, Шеляг- Сосонко, 1982; Корженевский, Багрикова, Рыфф, Бондарева, 2004; Рыфф, 1999; ЧКУ, 1996.