Природно-заповідний фонд Полтавської області

Banners

GISMETEO: Погода по г.Полтава

Пухирник південний Utricularia australis R.Br. (U. neglecta Lehm.)

Utricularia australis R.Br. (U. neglecta Lehm.)Таксономічна належність: Родина Пухирникові — Lentibulariaceae.

Природоохоронний статус виду: Вразливий.

Наукове значення: Європейсько-середземноморський вид на сх. межі диз’юнктивного ареалу; комахоїдна рослина.

Ареал виду та його поширення в Україні: Поширений у більшості країн Європи (Середня та Атлантична, пд. Скандинавія, Середземномор’я, зх. частина Росії) та в Австралії; наводяться окремі осередки в Африці та Азії. В Україні трапляється на Закарпатській рівнині та у Прикарпатті. Адм. регіони: Ів, Зк.

 

Utricularia australis R.Br. (U. neglecta Lehm.)

Чисельність та структура популяцій: Виявлено в 1997 р. у заплаві р. Латориця, біля с. Великі Геївці Ужгородського р-ну; зараз відомо 8 локалітетів (від словацько-українського кордону до с. Драгиня Мукачівського р-ну та в окол. с. Дийда Берегівського р-ну). У 2006 р. виявлений в о. Банське, м. Косів ІваноФранківської обл. Вказівка про знаходження виду в окол. Львова є, очевидно, помилковою, як і вказівки U. neglecta для околиць Києва. Площа угруповань від 20 м2 (окол. с. Драгиня) до кількох сотень квадратних метрів у мікролокусах біля с. Червоне Ужгородського р-ну. Частка виду в угрупованнях становить 20–80%. Зважаючи на значну площу меліоративних каналів, загальна кількість локалітетів виду у межах Закарпатської рівнини, очевидно, є більшою.

Причини зміни чисельності: Руйнування стариць річок, осушування території, забруднення водойм, спрямлення русел річок; рідкість екотопів відповідного типу.

Умови місцезростання: Трапляється у стоячих водах стариць, меліоративних каналів, ставків низинної частини Закарпаття у межах 100–115 м н. р. м. Надає перевагу чистим і добре прогрітим водоймам. Формує угруповання асоціацій LemnoUtricularietum australis; належить також до складу кількох асоціацій кл. Lemnetea. Гідрофіт.

Загальна біоморфологічна характеристика: Плейстофіт. Багаторічна рослина з плаваючими пагонами без коренів. Стебло 10– 40(60) см завдовжки. Листки кількаразово розсічені на ниткоподібно-лінійні частки, частина яких метаморфізована в ловчі пухирці. Віночок 12–18 мм завдовжки. Квітки жовті або яскраво-жовті. Цвіте у червні– липні, плодоносить у серпні–вересні. Розмножується вегетативно й насінням.

Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Включений до «Червоного списку судинних рослин Карпат» і «Червоного списку Закарпаття». Охороняють в НПП «Гуцульщина», в заказнику загальнодержавного значення «Великодоброньський», заказниках місцевого значення «Дідівський Міц» та «Став» (окол. с. Дийда). Більшість локалітетів є поза межами цих об’єктів. Необхідно забезпечити охорону в усіх оселищах виду, моніторинг популяцій. Доцільно культивувати у ботанічних садах. Заборонено проведення осушувальних робіт, евтрофікацію водойм.

Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Відомостей немає.

Господарське та комерційне значення: Кормове, декоративне, водорегулююче.

Джерело: Основні джерела інформації Данилик, Соломаха, Соломаха, 2007; Флора Европей- ской части СССР, 1981; Drescher, Prots, Mountford, 2003.