Природно-заповідний фонд Полтавської області

Banners

GISMETEO: Погода по г.Полтава

Мутин собачий - Mutinus caninus (Huds.) Fr.

Mutinus caninus (Huds.) Fr. 

Таксономічна належність: Родина Веселкові — Phallaceae.

Природоохоронний статус виду: Рідкісний.

Наукове значення: Рідкісний представник роду в складі мікофлори України, з диз’юнктивним ареалом.

Ареал виду та його поширення в Україні: Євразiя, Пн. Америка. Спорадично в лісових регіонах України, значно рідше в Степу. Адм. регіони: Вл, Чн, См, Лв, Тр, Зк, Чк, Пл, Од, Хс, Кр.

 

Mutinus caninus (Huds.) Fr.Чисельність та структура популяцій: Трапляється дуже рідко, переважно групами з 3–5 (зрідка більше) плодових тіл.

Причини зміни чисельності: Не досліджені.

Умови місцезростання: Переважно листяні ліси, серед кущів, у вологих місцях на багатому на гумус та органічні рештки ґрунті, пеньках, гниючій деревині листяних порід.

Загальна біоморфологічна характеристика: Молоде плодове тіло спочатку яйцеподібне, приблизно 2 см в діаметрі, з часом видовжується до 4–5 см, біле чи жовтувате. Воно складається з аморфної спороносної частини (глеби) та стерильної — губчастої й порожнистої (рецептакула), оточених щільною оболонкою (перидієм). Під час дозрівання рецептакул розтягується і прориває перидій, який зберігається біля основи рецептакула. Зріле плодове тіло 5,5–12×0,8–1,2 см, біле, блідо-жовте, вузькоциліндричне, увінчане вузькою конусоподібною червоною голівкою, вкритою темнооливковим спороносним слизистим шаром (глебою) з неприємним запахом. Спори блідо-жовті, витягнуті, 3,5–5,5×1,5–2,5 мкм, розносяться комахами. Плодові тіла з’являються у червні–жовтні. Сапротроф.

Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Охороняється на території Канівського ПЗ та ПЗ «Медобори» як раритетний представник біорізноманітності. Необхідно підтримувати в колекціях чистих культур.

Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Відомостей немає.

Господарське та комерційне значення: Ґрунтотвірне.

Джерело: Основні джерела інформації Акулов, Леонтьєв, 2008; Бобяк, 1907; Бухало, 1960; Визначник грибів України, 1979; Гелюта, Висоцька, 2007; Карпенко, 2004; Саркіна, Придюк, Гелюта, 2003; Соломахина, Пруденко, 1998; Сосин, 1973; Ткаченко, Попова, Бабенко, 2009.