Природно-заповідний фонд Полтавської області

Banners

GISMETEO: Погода по г.Полтава

Волошка короткоголова Centaurea breviceps Iljin (C. margaritacea Ten. subsp. breviceps (Iljin) Dostál)

Centaurea breviceps Iljin (C. margaritacea Ten. subsp. breviceps (Iljin) Dostál)

Таксономічна належність: Родина Айстрові (Складноцвіті) — Asteraceae (Сompositae).

Природоохоронний статус виду: Вразливий.

Наукове значення: Локальний (нижньодніпровський) ендемічний вид.

Ареал виду та його поширення в Україні: У межах Нижньодніпровських (Олешківських) пісків — Каховська, Козаче-Лагерська, Чалбаська, Олешківська, Збур’ївська, Іванівська арени і Кінбурнський п-ів. Лівий берег р. Дніпра, від Каховки до Чорного моря. Іноді заходить в заплаву річки, зокрема, відомий на Карантинному острові в м. Херсоні. Адм. регіони: Мк, Хс.

 

Centaurea breviceps Iljin (C. margaritacea Ten. subsp. breviceps (Iljin) Dostál)Чисельність та структура популяцій: Загальне поширення незначне і співпадає з межами Нижньодніпровських арен (площа біля 150 тис. га). На слабко порушених ділянках пісків, які сьогодні займають близько 20% площі арен. Рослина поширена скрізь, часто утворює багатотисячні популяції. В угрупованях розповсюджена дифузно. Зрідка, в сприятливі роки, може давати спалахи чисельності, коли щільність на окремих ділянках арен досягає 500–800 особин на 100 м2.

Причини зміни чисельності: Вузька еколого-ценотична амплітуда. Освоєння пісків під сільськогосподарські культури та лісонасадження.

Умови місцезростання: Відкриті алювіальні арени, з рівнинним, горбистим та бугристим рельєфом. Ґрунти — дрібнозернисті піски різного рівня гумусованості і задернованості. Діагностичний вид асоціації Centaureo brevicepsis — Festucetum beckeri (кл. Festucetea vaginatae). Ксерофіт. Псамофіт.

Загальна біоморфологічна характеристика: Гемікриптофіт. Дворічна трав’яна рослина 60– 150 см заввишки. Стебло розгалужене. Листки двічіпірчасторозсічені. Обгортка (10–14 мм завдовжки, 8–10 мм завширшки) яйцеподібна, її листочки блідо-зелені. Придатки листочків зеленкуваті, з пурпурувато-бурою плямою, мають тонко-плівчасту прозору, зеленкуватобілу облямівку. Квітки рожево-пурпурові або блідо рожеві, зрідка білі. Сім’янка бура, з повздовжніми реберцями. Цвіте у липні–жовтні. Розмножується насінням.

Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Включений до Європейського червоного списку та до Червоного списку МСОП як складова таксономічного агрегату перлистих волошок підроду Phalolepis (Cass.) Spach. Охороняється у Чорноморському БЗ, заказнику загальнодержавного значення «Березові колки», ландшафтному заказнику загальнодержавного значення «Саги» (Херсонська обл.), РЛП «Кінбурнська коса» (Миколаївська обл.). Заборонено лісонасадження, освоєння пісків, забудову територій.

Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Відомостей немає.

Господарське та комерційне значення: Декоративне, медонос, протиерозійне, селекційне.

Джерело: Основні джерела інформації Клоков, 1935; Мосякін, 1999; Флора УРСР, 1965; ЧКУ,1996.