Природно-заповідний фонд Полтавської області

Banners

GISMETEO: Погода по г.Полтава

Ломикамінь бульбистий Saxifraga bulbifera L.

Saxifraga bulbifera L.

Таксономічна належність: Родина Ломикаменеві — Saxifragaceae.

Природоохоронний статус виду: Зникаючий.

Наукове значення: Рідкісний диз’юнктивно поширений вид на пн. межі ареалу.

Ареал виду та його поширення в Україні: Субсередземноморсько-паннонський вид поширений в Середній та Пд.-Сх. Європі, на Балканах та в Малій Азії. В Україні відомий за старими зборами 20–30-х рр. ХХ ст. з кількох оселищ на пд. схилах вулканічного горбогір’я Закарпаття. Адм. регіон: Зк.

 

Saxifraga bulbifera L.Чисельність та структура популяцій: У всіх пунктах старих зборів зараз зростання виду не підтверджено. Достовірно відоме одне місцезростання на пд. схилі Юлівських гір. Популяція малочисельна, з кількох розірваних мікролокусів, найбільший з яких нараховує кілька сотень особин; оселища незначної площі. Сучасний стан та структура популяцій потребують додаткового з’ясування.

Причини зміни чисельності: Освоєння пд. схилів горбогір’я під сади та виноградники, трансформація територій внаслідок господарської діяльності, рекреаційне та пасовищне навантаження.

Умови місцезростання: Сухі схили пд. експозицій вулканічного горбогір’я. Ґрунти з домішкою щебенистого рухляку, прогріті, гумусні, переважно слабокислі. Зростає у світлих дубових лісах (союз Quercion pubescenti-petraeae) та в ксеротермних та напівксеротермних угрупованнях союзів Koelerio-Phleion phleoides, Festucion valesiacae (кл. Festuco-Brometea). Ксерофіт.

Загальна біоморфологічна характеристика: Гемікриптофіт. Багаторічна трав’яна рослина з прикореневою розеткою листків 15–45 см заввишки. Стебло прямостояче, розгалужене біля суцвіття, покрите залозистими волосками. У пазухах листків розташовані виводкові бульбоцибулинки. Прикореневі листки на довгих черешках, округло-ниркоподібні, по краях городчасті, слабо опушені, з пластинкою 6–13 мм завдовжки. Стеблові листки (8–16) з коротшими черешками, середні — сидячі, вирізаночленисті, верхні — лінійно-списоподібні, зубчасті. Суцвіття густа віхалка з 3–7 (20) квіток, гілочки суцвіття густозалозисті. Листочки оцвітини продовгувато-оберненояйцеподібні, 5–10 (до 17) мм завдовжки, білі або жовтуваті, втричі перевищують чашечку. Коробочка куляста, 4–6 мм завдовжки. Цвіте у травні–липні (липні).

Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Внесений до «Переліку видів судинних рослин, що підлягають особливій охороні на території Закарпатської області». Необхідно провести пошук рослин в пунктах давніх зборів і, у разі виявлення, створити нові об’єкти ПЗФ, здійснювати контроль стану існуючої популяції. Можливе культивування виду у ботанічних садах, репатріація в природні оселища. Заборонено освоєння схилів, ведення господарської діяльності (створення виноградників, садів), надмірний випас.

Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Відомостей немає.

Господарське та комерційне значення: Декоративне.

Джерело: Основні джерела інформації Маргиттай, 1923; Флора УРСР, 1953; Dostál, 1989; Jasičová, Futák, 1985; Margittai, 1911; Webb, Gornall, 1989.