Природно-заповідний фонд Полтавської області

Banners

GISMETEO: Погода по г.Полтава

Свистуля татарська Conioselinum vaginatum (Spreng.) Thell. (C. tataricum Hoffm., Ligusticum vaginatum Spreng.)

Conioselinum vaginatum (Spreng.) Thell. (C. tataricum Hoffm., Ligusticum vaginatum Spreng.) Таксономічна належність: Родина Селерові (Зонтичні) — Apiaceae (Umbelliferae).

Природоохоронний статус виду: Рідкісний.

Наукове значення: Реліктовий вид з диз’юнктивним ареалом.

Ареал виду та його поширення в Україні: Євразійський бореальний вид. Поширений від Чехії і Австрії на зх. до сх. частини Азії, у пн. частині ареалу — на рівнині, у пд. — переважно в горах. В Україні кілька локалітетів на Поділлі та в Карпатах. Адм. регіони: Тр, Зк, Вн.

 

Conioselinum vaginatum (Spreng.) Thell. (C. tataricum Hoffm., Ligusticum vaginatum Spreng.)Чисельність та структура популяцій: Відомо кілька популяцій: Тернопільська обл., Чортківський р-н, с. Улашківці; Вінницька обл., Муровано-Куриловецький р-н, с. Немeрче; в Карпатах — Закарпатська обл., Велико-Березнянський р-н, Ужанський НПП, ур. Стінка; Тячівський р-н, Карпатський БЗ, окол. с. Велика Уголька, ур. Гребінь. Гірські популяції нараховують по 10–30 різновікових особин, що зростають групами або окремо і займають площу 100–200 м². Стан рівнинних популяцій невідомий. В Гербарії Інституту ботаніки ім. М.Г. Холодного зберігаються зразки з околиць м. Лубен Полтавської обл., недатовані зразки з Чернігівської обл. (ймовірно — з початку минулого ст.) та збори 1831 р. з Київської губернії. Зростання виду в цих місцях вимагає підтвердження.

Причини зміни чисельності: Вузька еколого-ценотична амплітуда, поширення лімітується відсутністю екотопів відповідного типу.

Умови місцезростання: На рівнині — вологі тінисті ліси і чагарники. В горах — осипи і щілини вапнякових та багатих карбонатами скель, високотравні затінені угруповання в нижньо-монтанному поясі на висотах 700–1000 м н.р.м. Ґрунти дерновопідзолисті карбонатні (рендзини). Зустрічається в угрупованнях порядку MulgedioAconitetea та союзу Fagion sylvaticae. Мезофіт.

Загальна біоморфологічна характеристика: Гемікриптофіт. Багаторічна трав’яна рослина 50–150 см заввишки. Кореневище дерев’янисте. Стебло сизувате, з помітно зігнутими міжвузлями. Піхви листків довгі, у верхніх листків — трохи здуті. Нижні і середні стеблові листки тричі пірчасті, їх долі голі, блискучі, пірчастороздільні, верхні стеблові листки — перисті. Обгортка 1–2-листа, опадає; обгорточки багатолисті, однобокі, звислі, із щетинистих листочків. Суцвіття — складний зонтик, квітки бруднувато-білі. Плоди овальні, з перетинчасто-крилатими ребрами, завдовжки 5–7 мм. Цвіте у липні–вересні. Плодоносить у серпні–жовтні. Часто з настанням ранніх холодів плоди не встигають дозріти.

Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Охороняється в Ужанському НПП та в Карпатському БЗ. Стан рівнинних популяцій і обґрунтування необхідних охоронних заходів для їх збереження потребують детальних досліджень. Заборонено рубки лісів, зміну гідрологічного режиму.

Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Відомостей немає.

Господарське та комерційне значення: Протиерозійне, ґрунтотвірне.

Джерело: Основні джерела інформації Определитель высших растений Украины, 1987; Hadač, Stoyko, Tasenkevich, Terray, Bural, 1996.