Природно-заповідний фонд Полтавської області

Banners

GISMETEO: Погода по г.Полтава

АЇР ТРОСТИНОВИЙ, аир болотный, Acorus calamus

АЇР ТРОСТИНОВИЙ, лепеха звичайна, татарське зілля, ірниця, шуварник, сашина, гавір; аир болотный, Acorus calamus — багаторічна трав'яниста рослина родини ароїдних. Кореневище товсте, циліндричне, звивисте, жовтаво-зелене, вкрите зверху по спіралі темними широкими листковими рубцями, розташоване горизонтально, майже на поверхні.

Стебло прямостояче, нерозгалужене, сплюснуте, з одного боку жолобкувате, з другого — гостроребристе, 80—125 см заввишки. Листки мечовидні. Квітки дрібні, зеленаво-жовті, двостатеві, зібрані в початок. Плід — шкіряста червона ягода. Цвіте у травні — липні.

Поширення. Росте майже по всій території України по берегах річок і водойм, на болотах і болотистих луках, по днищах балок.

Заготівля і зберігання. Використовують сушені і свіжі кореневища (Rhizoma Calami). Для сушіння кореневища викопують восени і рано навесні, миють, пров'ялюють на відкритому повітрі, розрізають на куски 15 — 20 см і сушать у сушарках при температурі 25—30°. Сухої сировини виходить 22—23 % . Сировина гігроскопічна, тому її слід зберігати в сухому місці в закритій тарі. Строк придатності — 3 роки. Сировина відпускається аптеками.

Хімічний склад. Кореневище А. т. містить ефірну олію (до 5% ), гіркий глікозид акорин, аскорбінову кислоту (150 мг% ), дубильні речовини, крохмаль, смоли тощо. До складу ефірної олії входять а-пінен, а-камфен, а-камфора, спирти борнеол, евгенол метилевгенол, циклічні сесквітерпени та їхні похідні тощо.

Фармакологічні властивості й використання. Аїр проявляє тонізуючі, протизапальні, знеболюючі, відхаркувальні, жовчогінні, антибактеріальні та дезинфікуючі властивості. Наявні біологічно активні речовини збуджують закінчення смакових рецепторів посилюють рефлекторне виділен ня шлункового соку, збільшують кількість соляної кислоти в ньому (малі дози А. т. діють протилежно), активізують жовчовидільну функцію печінки, підвищують тонус жовчного міхура і збільшують діурез.

ВНУТРІШНЬО препарати А. т призначають при неспецифічних порушеннях функції травного тракту (розлад травлення і секреції шлунка, ахілія, запалення кишок, кишкові коліки, метеоризм), як загальнозміцнюючий засіб (при фізичному пєреван- таженні, після тяжких хвороб і операцій, у похилому віці). В гінекології А. т. використовують при гіпоменструальному синдромі, вторинній аменореї на грунті недостатньої функції яєчників, при ослабленні лібідо і патологічному перебігу клімаксу. Народна медицина, крім цього, рекомендує вживати А. т, при істерії, неврастенії, судорогах (судомі), асциті, бронхіті, бронхопневмонії, плевриті, відсутності апетиту, млявому травленні, запаленні та виразці шлунка, блюванні, діареї, хворобах жовчних шляхів, нирковокам'яній хворобі, нерегулярних менструаціях, як засіб, що посилює статеву активність. Сік кореневища вживали для посилення зору, поліпшення пам'яті і слуху та щоб позбутися звички до куріння.

ЗОВНІШНЬО А. т. використовують при полисінні, для полоскання при неприємному запаху з рота, стоматиті, для промивання гнійних ран і виразок, для спринцювань при кольпітах. Ванни з кореневищ А. т. призначають при рахіті й золотусі у дітей, гострій та хронічній формах артриту, спричинених порушенням обміну речовин, при хворобах жіночих статевих органів. Кореневища А. т. входять до складу мікстури М. Н. Здренко, шлункових чаїв, таблеток вікаліну та вікаїру, які вживають при виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки та гіперацидному гастриті. Ефірну олію А. т. використовують у стоматології при лікуванні пародонтозу, при виготовленні зубних паст і препарату оліметину, який призначають при нирковокам'яній та жовчнокам'яній хворобах. У литовській народній медицині кореневищами А. т. в поєднанні з ялівцем звичайним, копитняком європейським, звіробоєм звичайним, чебрецем звичайним і кмином звичайним лікують ракові захворювання шлунково-кишкового тракту.
Мисливці й туристи вживають молоді соковиті м'які частини А. т. як смачну і корисну їжу, що зміцнює ясна й запобігає псуванню зубів.

Лікарські форми і застосування.

ВНУТРІШНЬО — настій сухих кореневищ (10 г сировини на 200 мл окропу) по чверті склянки 3—4 рази на день за ЗО хвилин до їди; настойку сухих кореневищ (готують у співвідношенні 1 : 5 на 40 % -ному спирті або горілці) по половині чайної ложки 3 рази на день до їди; сік (свіже кореневище подрібнюють, видавлюють під пресом, проціджують через марлю, розводять 20 % -ним спиртом або горілкою у співвідношенні 1:1) по 1 чайній ложці 2—3 рази на день до їди протягом 2 — 3 місяців; суміш трави золототисячника малого, тирличу жовтого, сухих кореневищ А. т., листя бобівника трилистого, трави полину звичайного, шкірки мандарина, 40 % - ного спирту у співвідношенні 3:4: З : 2 : 2 : 2 : 84 готують як настойку і приймають по 1—4 краплі на цукрі при печії, гострому гастриті з сильним больовим синдромом.

ЗОВНІШНЬО — настій сухих кореневищ для спринцювань (30 г сировини на 1 л окропу) застосовують 2 рази на день — зранку і ввечері; настій сухих кореневищ (1 чайна ложка на 300 мл окропу, настоюють 2 години, проціджують) застосовують теплим для полоскання ротової порожнини; настій сухих кореневищ ( 3 столові ложки на 0,5 л оцту) щовечора втирають у волосисту частину голови при швидкому випаданні волосся і полисінні.

Лікарські рослини.
Енциклопедичний довідник.
За редакцією А.М. Гродзінського.