Природно-заповідний фонд Полтавської області

Banners

GISMETEO: Погода по г.Полтава

БАРВІНОК МАЛИЙ

Барвинок малый — vinca minor l.

БАРВІНОК МАЛИЙ
могильник, хрещатий барвінок; барвинок малый Vinca minor — вічнозелений півкущик родини барвінкових. Стебла сланкі, по вузлах укорінюються, 30—60 см завдовжки. Квітучі гілочки прямостоячі. Листки шкірясті, еліптичні, цілокраї. Квітки правильні, двостатеві, великі, фіолетово-сині, одиничні, розташовані в пазухах листків. Плід збірний з двох листянок. Цвіте у травні.

Поширення. Росте на Україні в південних лісових і лісостепових та в північних степових районах, у передгір'ях Криму і Карпат у букових, грабових, дубових і соснових лісах, серед кущів.
Заготівля і зберігання. Використовують траву (Herba Vincae minoris). Заготовляють у травні — червні. Сушать під наметами, на горищах або в сушарках при температурі 40—50 °С. Сухої сировини виходить 40 % . Зберігають у сухих, добре провітрюваних приміщеннях. Строк придатності — 2 роки. Аптеками не відпускається.
Хімічний склад. Трава Б. м. містить алкалоїди (0,3—0,4 % ), гіркі речовини, аскорбінову кислоту (900 мг % ), урсолову кислоту, каротин (близько 8 мг % ), флавоноїди тощо. До складу алкалоїдів входять вінкамін, вінкамідин, віноксин, вінцин, вінцезин, вінкамінорпін та ін. З квіток виділено флавоноїдний глікозид робінін. У коренях знайдено кумарин.
Фармакологічні властивості і використання. Галенові препарати Б. м. виявляють гіпотензивну, в'яжучу, протимікробну, протиза¬пальну та кровоспинну дію. Вони знижують артеріальний тиск, розширюють венозні судини серця і судини головного мозку, розслаблюють мускулатуру тонкого кишечника, стимулюють скорочення матки. З трави Б. м. виготовляють препарати вінкапан (Vincapanum) і девінкан (Devincan), які призначають при гіпертонії, спазмах судин головного мозку, неврогенній тахікардії та при інших вегетативних неврозах. Девінкан призначають і при мігрені. Кумарини Б. м. виявляють протипухлинну активність. У народній медицині траву Б. м. використовують при гіпертонії, мігрені, зубному болі, скорбуті, кровотечі ясен, при неприємному запаху з рота, при хворобах горла, туберкульозі й емфіземі легень, дизентерії, діареї, білях, маткових і кишкових кровотечах, статевій слабості, неплідності, при екземі та інших шкірних хворобах. Напар квіток вживається,
щоб надати шкірі м'якості, еластичності й матовості. Широко використовується рослина і в гомеопатії.
Лікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО — настій трави з квітками (20 г сировини варять на малому полум'ї у 250 мл горілки) — по 8 крапель уранці й увечері 4 дні вживають при статевій слабкості (після дводенної перерви лікування повторюють) ; настій листя (столова ложка сировини на склянку окропу) по третині склянки тричі на день при гіпертонії; відвар (30 г трави з квітками на 350 мл окропу) по півсклянки тричі на день при внутрішніх кровотечах; відвар (суміш 4 г тра¬ви Б. м. і 2 г кореня живокосту лікарського на 0,5 л води) по 1 склянці вранці і ввечері при внутрішніх кровотечах.
ЗОВНІШНЬО — відвар (1 столова ложка трави на склянку окропу) для обмивання ран, виразок та при дерматиті, що супроводиться свербежем, Рослина отруйна!

"Лікарські рослини". Енциклопедичний довідник. Відп. ред. А. М. Гродзінський. Видавництво «Українська Енциклопедія» ім. М. П. Бажана,1992.