Природно-заповідний фонд Полтавської області

Banners

GISMETEO: Погода по г.Полтава

ГІНКГО ДВОЛОПАТЕВЕ

 

ГІНКГО ДВОЛОПАТЕВЕ

гинкго двулопастный Ginkgo biloba — листопадна голонасінна рослина родини гінкгових. Дводомне де­рево до 25 м заввишки, релікт тре­тинного періоду. Досягає віку 1000 років.

Листки довгочерешкові, шкірясті, віялоподібні, з віялоподібним жилкуванням, з однією або кількома виїмками по краю. Чоловічі квітки сережковидні, з численними тичинками; жіночі — на довгих ніжках, роз­галужених на кінці на дві або більше гілочки, які закінчуються насінним зачатком. Насіння кістянковидне, схоже на жовту сли­ву, з м'ясистою оболонкою. Цвіте у травні.
Поширення. Походить з Китаю. Культивують у ботанічних садах і парках як декоративну рослину. Заготівля і зберігання. З лікуваль­ною метою використовують ли­стя і плоди. Листя (Folia Ginkgo bilobae) збирають протягом усьо­го вегетаційного періоду і на­віть восени. Після перших мо­розів збирають опале насіння (Fructus Ginkgo), ядро відок­ремлюють від м'ясистої оболонки (має неприємний запах — наяв­ність масляної кислоти), промива­ють і сушать на решетах при кім­натній температурі. Рослина нео­фіцинальна.
Хімічний склад. Листя містить кемпферол, кверцетин, гінкгетин, білобетин та інші флавоноїди; аментофлавон (біфлавоноїд), нонакозан, гексакозанол, пініт; ши­кімову, ліноленову, хінну та гідрогінкголову кислоти; лактони, терпени, катехіни, віск, крохмаль, маннан, пентозан, р-ситостерин, жирну та ефірну олії. В м'ясистій оболонці насіння є масляна, ва­леріанова, пропіонова та гінкголова кислоти й деякі токсичні речовини. В самому насінні міститься до 13 % білка, 68 % кро­хмалю, 3 % жирної олії, крім того є цукри, пентозан, аргінін, ситостерол, фітостерол, аспарагін, рафіноза, ксилан, каротин, гінкгетин, білобол та гінол. У деревині є близько 2,5 % смоли, 5 % ефірної олії, до 0,5 % а-сезаміну. Фармакологічні властивості і ви­користання. Препарати з листя Г. д. виявляють спазмолітичну, су­динорозширювальну і бактеріо­статичну дію. Експериментально й клінічно підтверджено, що вони прискорюють кровообіг у перифе­ричній і мозковій ділянках і спри­яють постачанню кисню до них, причому не виявляють жодної по­бічної дії, не впливають на кров'яний тиск і частоту серце­вих скорочень та дихальних актів. Призначають як активатор судин при артеріосклеротичній ангіопатії, діабетичних ушкодженнях судин з загрозою гангрени, при ушкодженнях судин нікотином у завзятих курців, при недостатньо­му кровопостачанні мозку, хворо­бі Рейно (спазми судин кінцівок), а також при бронхіальній астмі. Особливе значення препарати Г. д. мають у геріатрії, бо їхня дія починається повільно й довго утримується. Інших препаратів рослинного походження з такою самою дією немає. Слід відзначи­ти, що ці властивості листя Г. д. в східній медицині відомі не були, його використовували лише як засіб від глистів та як репелент. Ширше застосовувалося в китай­ській традиційній медицині на­сіння: його вживали від кашлю, астми, туберкульозу легень (дію підтверджено і клінічно), від за­порів і як седативний засіб, зовнішньо — від деяких хвороб шкіри та як косметичний засіб (настій в олії або вині). Сік м'ясистої оболонки вживали від корости та лобкових вошей. Під­смажене або варене насіння вжи­вається в їжу, воно сприяє трав­ленню, але спожите у великій кількості може спричинити отру­єння. В Китаї сире насіння вва­жалося за протиотруту і як канцеростатик (експериментально не підтверджено). Екстракт із сві­жого листя Г. д. входить до складу галенових препаратів тебоніну (ФРН) та гінкору (Франція).

Лікарські форми і застосування.

ВНУТРІШНЬО—відвар (15 г сухого листя на 200 мл води, варити 3 хвили­ни, настоювати 10 хвилин), пити тричі на день по третині склянки при скле­розі судин мозку у людей похилого віку і венозній недостатності ніг, вари­козному розширенні вен та при геморої.