Природно-заповідний фонд Полтавської області

Banners

GISMETEO: Погода по г.Полтава

МИРТ ЗВИЧАЙНИЙ

мирт обыкновенный Myrfus communis — вічнозелений кущ родини миртових, 40—80 см заввишки. Листки супротивні, ланцетні, при розтиранні пахнуть. Квітки двостатеві, правильні, 5-пелюсткові, білі, розміщені поодиноко або по кілька в пазухах листків. Плід — синювато-чорна ягода. Цвіте у червні — липні.

 

Поширення. Походить з Середземномор'я. В Пд. Криму розводять як декоративну та ефіроолійну рослину.

Сировина. Використовують листя, зібране під час цвітіння мирта. Рослина неофіцинальна. Хімічний склад. Рослина містить ефірну олію.

Фармакологічні властивості і використання. Галенові препарати М. з. мають антимікробні властивості. У вигляді відвару або настойки їх вживають при лікуванні ангіни, бронхіту, туберкульозу легень та грипозних захворювань. У стародавній медицині настій плодів на вині вживали як еліксир, що надає людині здоров'я продовжує життя.

Лікарські форми і застосування.

ВНУТРІШНЬО — настойку листя (у співвідношенні 1 : 5, на 70 % -ному спирті) по 25—30 крапель 3 рази на день протягом 5—7 днів (при необхідності курс лікування повторюють після 5-денної перерви).

"Лікарські рослини". Енциклопедичний довідник. Відп. ред. А. М. Гродзінський. Видавництво «Українська Енциклопедія» ім. М. П. Бажана,1992.