Природно-заповідний фонд Полтавської області

Banners

GISMETEO: Погода по г.Полтава

АБРИКОС ЗВИЧАЙНИЙ

абр (600x450, 82Kb)

 

АБРИКОС ЗВИЧАЙНИЙ,

мореля, жерделя, рурега; абрикос обыкновенный; Armeniaca vulgaris —

листопадне дерево, рідше кущ родини розових. Ластки чергові, широкі, яйцевидно-округлі, при основі майже серцевидні, цілісні, нерівнопилчасті. Квітки двоста­теві, майже сидячі, 5-пелюсткові, білі або рожеві, одиничні, рід­ше — по дві в листкових пазухах. Плід — соковито-м'ясиста кістян­ка, оранжева або жовта, з барха- тистоопушеною поверхнею. Цві­те у квітні — травні.

Поширення. В дикому стані трап­ляється на Кавказі, в Туркменії. На Україні вирощують як про­мислову культуру в південних об­ластях, рідше — в Лісостепу й на Поліссі.

Сировина. Використовують плоди, насіння та абрикосову камедь.

Хімічний склад. М'якуш плодів містить близько 27 % цукрів (переважно сахароза), понад 2,5 % органічних кислот (яблучна, ли­монна, саліцилова, винна), пекти­ни (1 % ), бета-каротин (1,6 мг % ), аскорбінову кислоту (10 мг%), тіамін, рибофлавін, флавоноїди, калій (305 мг % ), залізо, срібло тощо. У насінні є жирна олія (30—50% ), емульсин, глікозид амигдалін (у дикорослого абри­коса); в камеді є арабіноза (41 % ), галактоза (44 % ), глюкуронова кислота (16 % ), мінеральні та біл­кові речовини.

Використання. Лікувальна цін­ність плодів абрикоса зумовлена високим вмістом у них вітамінів, мікро- і макроелементів, цукрів тощо. Так, 100 г абрикосів впли­вають на процес кровотворення так само, як 40 мг заліза або 250 г свіжої печінки. Свіжі абрикоси корисно вживати під час вагітно­сті, при анемії, захворюваннях шкіри, слизової оболонки рото­вої порожнини, при трофічних виразках гомілки, при серцево- судинних захворюваннях, що су­проводяться набряками. В остан­ньому випадку корисно практику­вати один раз на тиждень роз­вантажувальний день (протягом дня за 4 рази рівними порціями з'їдають 300 г намоченої кураги і випивають 0,5 л абрикосового соку з м'якушем). Сушені абри­коси (урюк, курага) рекоменду­ють при атеросклерозі, коронар­ній недостатності як джерело добре засвоюваного калію. Дітям рекомендується вживати свіжі абрикоси при гіпо- й авітамінозах. При сонячних опіках лиця вико­ристовують маски з свіжого абри­косового соку.

Хворим на діабет і ожиріння свіжі й сушені абрикоси слід вживати в обмеженій кількості. Недоцільно призначати абрикоси для лікування і профілактики гіпо- та авітамінозу провітаміну А хворим на печінку та хворим зі зниженою функцією щитовид­ної залози, оскільки в цих випад­ках каротин не засвоюється. Насіння йде на виготовлення абри­косової олії, яку використовують так само, як персикову або мигда­леву олію. Споживається насіння і в харчуванні. Вживати насіння в їжу треба обережно, не більше як по 20 г за один раз, щоб не отруїтися. Абрикосова камедь (Gummi Armeniacae) виробляється у вигляді порошку білого або жов­туватого кольору й інколи ви­користовується як обволікаючий засіб.

У китайській народній медицині насіння абрикосів у чистому виг­ляді використовують як заспокій­ливий засіб при кашлі та гикав­ці, в суміші з іншими лікарськи­ми рослинами — при бронхіті, трахеїті, ларингіті, коклюші та нефриті.

"Лікарські рослини". Енциклопедичний довідник. Відп. ред. А. М. Гродзінський. Видавництво «Українська Енциклопедія» ім. М. П. Бажана,1992.